Морква на городі, у саду бджола.
Жаба на болоті крила розвела.
Хоче полетіти, тихо каже “Ква!”
Але в небо взмити не дає Москва.
Знають, знають хитрі кляті москалі
Те, що у повітрі жаби – королі.
Що розкинув крила, мов зелений птах
Цілий день парила б жаба в небесах.

Що могла б дістати навіть до зірок,
Що створив літати жаб зелених бог.
Але щось тримає, тягне до трави.
Жаба точно знає – то рука Москви.

В ней залізні пальці, як кільцем взяли.
І трима за яйця жабу москалі…
Кажуть, що не треба. Кажуть: “Ти лайно”.
Але смотрить в небо жаба все одно.

І хоча минають ці тяжкі часи,
Досі заважають жабі руські пси.
Годі, кляте стерво, золота Москва
Жаба ще не вмерла, жаба ще жива.

Жаба ще порине в синю далечінь,
Бо немає нині краще жаб створінь.
А. Горобчук

Даёшь Голодомор-2.0! Украина создаёт ремейк эпоса о «жертвах Москвы»